Шкільна картинна галерея художників Диканщини
Вже 11 років у школі діє картинна галерея, у якій експонувалися полотна наших земляків-художників: заслуженого майстра народної творчості, лауреата премії імені Данила Щербаківського та Олени Пчілки Михайла Олександровича Онацька, члена спілки художників України Василя Кириловича Барабаша, самодіяльних художників Федора Григоровича Марченка, Зоїла Івановича Преподобного, Олексія Пилиповича Громового, Володимира Федоровича Криворучка, Василя Дмитренка, Леоніда Мотрія, братів Миколи і Віктора Жовноватих, Бориса Ладура, Ірини Дмитрівни Гузь, Олександра Братського, Бориса Піаніди.
Заснувала картинну галерею учитель зарубіжної літератури Сінельник Галина Іванівна.
При плануванні роботи шкільної картинної галереї значна увага була приділена пошуковій роботі. Зустрічі з цікавими людьми, подорожі у різні міста України, зокрема в Київ, Канів, Умань, Запоріжжя, Ялту, Алупку, Чернігів, Полтаву, Львів, Мукачево сприяли глибшому знайомству і вивченню не лише історії, але й культури українського народу. На 2006 рік роботи картинної галереї відбулося 47 виставок, на яких експонувалося більше чотирьохсот полотен художників. Зібрані матеріали використовуються на уроках образотворчого мистецтва, української та зарубіжної літератур, при проведенні екскурсій, тематичних ранків.
Прикрасою шкільної картинної галереї є роботи Михайла Олександровича Онацька.
Невеличкий хутірець Хоменки неподалік Орданівки – то його мала батьківщина. З дитячих літ оточували хлопця прості роботящі селяни, які шанобливо зберігали патріархальні традиції. Хоменчани відзначали всі релігійні свята, дотримувалися народних звичаїв, а весілля справляли всією громадою. Неподалік хутора ясніла дерев’яна красуня – церква, а батюшка (вчорашній військовий хірург) умів не лише правити службу Божу, але у будь-який час доби на перший же поклик ішов до хворої дитини чи жінки - породіллі, а на весіллі разом із прихожанами ішов у танок. Любили батюшку усі. І не дивно, що на полотнах М.О.Онацька ясніють куполами церкви – світлі, високі. А теми його полотен, що являють зразок народних картинок і є наївним малярством, найрізноманітніші: весілля, ярмарки, купальські, великодні, хрещенські свята.
От роботи «Різдвяні дива», створені за повістю М.В.Гоголя «Ніч перед Різдвом». При вивченні твору М.В.Гоголя обов’язково вчителі звертають увагу на роботи художника. Сніг покрив усе: і дерева, і солом’яні стріхи хатинок, і стежку, що веде від хати до хати. А на передньому плані полотна два куми, поглядаючи на зоряне небо, дивуються: «Де ж це місяць подівся?». Кольори веселі, яскраві. І все зображене носить знак символу: вітряк – символ багатства, церква – символ духовності, дорога – символ єднання, будинок – символ продовження роду. Його творчість схожа на дерево, де гілки випускають усе нові й нові пагони, що розпускаються диво-квітами. І хоч зображене Михайлом Олександровичем усе якесь казкове, незвичне, та кожному хоч на мить хочеться заглянути у те диво-казку, відчути себе щасливим, доторкнутися до того доброго минулого, у якому жили наші прапрадіди.
Зоїл Іванович Преподобний люб’язно погодився передати у школу частину своїх полотен. Сьогодні вихованці милуються роботами « Водоспад», «Розмова з онуком», «Місток у Борисівці»,
«На околиці Полтави», "Гірське озеро"та іншими.
Ось полотно «Розмова з онуком». Звичайно, на полотні зображена весна. Бо квітують яблуні рожево-білим квітом, листя ледь зеленіє крізь білу піну. А на передньому плані двоє: звичайний дідусь та маленький бешкетник - онук. У теплій старечій руці дідуся лежить долонька хлопчика, малий так уважно вслухається у розповідь рідної людини.
Майже всі полотна Марченка, які зберігаються в районній картинній галереї, експонувалися в нашій шкільній картинній галереї. Ось серія зимових пейзажів. Немов заворожені, стоять припорошені снігом чорно-білі дерева. Ледь видніється тьмяне коло сонця. Ніби грибочки, прикриті шапками снігу, чорніють пеньки. То куточок Парасоцького лісу, прадавнього і загадкового . Найбільше захоплення і в дорослих глядачів, і в дітей викликала робота «Васильки». Ніби заглянули всі в Кононенки на крутосхили. Синьо-синьо від васильків, літня тиша аж дзвенить навколо. Луки тягнуться навкруги, простенькі білі ромашки теж задивилися на цю неповторну синю красу.
Привертають увагу полотна майстра кераміки, жителя с. Водяна Балка лауреат премії імені Панаса Мирного Олексі Пилиповича. Картини дуже незвичні: задній план мальований фарбами, в основному блакитними, білими, а на передньому плані герої твору, виготовлені із знаменитої опішнянської глини і відповідно пофарбовані: хитра красуня Солоха та її горе-залицяльники, коваль Вакула та обидва куми, Пацюк і Чорт, який несе парубка у сам Петербург до цариці по черевички для коханої Оксани.
На полотнах всі відтінки кольорів: небо темно-синє, всіяне золотими зорями, тоненький серпик місяця аж висвічує на небі, снігові кучугури такі білі, що навіть легенька тінь від тоненької вербової галузки помітна на снігу. Мабуть, немає жодної дитини, яка б не хотіла чи то олівцем, чи то пензлем і фарбами відобразити на папері усе те, що оточує. Створювати диво з див допомагає вчителька малювання Зінаїда Григорівна Ващенко, талановита, добра, вимоглива. Скільки терпіння проявляє педагог, щоб пояснити показати кожній дитині, як правильно передати відтінки кольорів, форму того чи іншого предмета. Кращі малюнки її вихованців, також прикрашають стіни картинної галереї. Роботи учнів неодноразово займали призові місця у районних конкурсах. Перегляд полотен живописців рідного краю приносять школярам не тільки естетичне задоволення. Вони навчаються бачити красу, розуміти її. Світ навколо підлітка великий, загадковий, прекрасний. Невеличка шкільна картинна галерея стала тим вікном, через яке вони бачать у цьому світі красу, вчаться її розуміти.
